Заява про реформування сфери працевлаштування для людей з інвалідністю

Summary

Стан справ щодо працевлаштування людей з інвалідністю в Україні кричущо негативний.

Громадські обʼєднання, які працюють у сфері захисту прав людей з інвалідністю, вже не перший рік говорять про необхідність реформування Кодексу законів про працю України й інших законів України задля забезпечення захисту права на працю і захисту від дискримінації у сфері праці всіх людей з інвалідністю, та підтримують прагнення народних депутатів і представників органів державної влади внести зміни до законодавства про працевлаштування людей з інвалідністю. Пріоритетом у цій сфері має бути приведення українського права та практики його застосування у відповідність до стандартів Конвенції про права осіб з інвалідністю, а також наближення національного законодавства до мінімальних стандартів ЄС. 

Стан справ щодо працевлаштування людей з інвалідністю в Україні кричущо негативний. Так, за офіційними даними Міністерства соціальної політики лише близько 17% осіб з інвалідністю були працевлаштованими у 2021 році. Це означає, що рівень безробіття серед осіб з інвалідністю перевищує 70%, отже  не менше мільйона  українців та українок з інвалідністю мають перешкоди на шляху до працевлаштування і до забезпечення належного рівня життя та економічної незалежності. Натомість у країнах ЄС, куди прямує Україна, рівень зайнятості громадян з інвалідністю сягає майже 50%, що і має стати метою реформування сфери працевлаштування. 

Події останнього року та російська агресія щодо України показують, що кількість населення з інвалідністю буде лише стрімко зростати, щодня травми і пошкодження, що спричиняють інвалідність, отримують як військовослужбовці, так і цивільне населення. Реформа у сфері працевлаштування разом із реформою запровадження відсотку втрати працездатності, який буде визначатися за Міжнародною класифікацією функціонування, обмеження життєдіяльності та здоровʼя (МКФ), а також системи реабілітації та надання соціальних послуг має стати одним з найважливіших елементів соціальної політики. Для цього  держава та роботодавці мають бути як ніколи готові до створення рівних умов для відновлення, інтеграції та забезпечення економічної незалежності всіх українців та українок  з інвалідністю.

Водночас з метою врегулювання окремих проблемних моментів чинного законодавства та наближення його до мінімальних стандартів ЄС, народними депутатами було розроблено законопроєкт 5344-д від 18.11.2022 (доопрацьований текст опубліковано 23 березня 2023 року (надалі – Законопроєкт). 

Законопроєктом пропонується внести зміни до низки нормативних актів з метою забезпечення прав осіб з інвалідністю на працю. Зокрема збільшити гарантії працевлаштування людей з  інвалідністю за допомогою:

• запровадження компенсації коштів з Державного цільового фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на роботу асистентів для людей з інвалідністю під час працевлаштування;
• створення додаткових гарантій  компенсації коштів з Державного цільового фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на професійне навчання працівників – осіб з інвалідністю, а також на облаштування робочих місць;

• запровадження державних та місцевих програм, які будуть сприяти працевлаштуванню людей з інвалідністю;  
• зміни умов забезпечення квотування робочих місць за людьми з інвалідністю, зокрема передбачено покладення обовʼязку працевлаштування на державні та комунальні установи та органи, удосконалено процедуру стягнення коштів за порушення умов квотування; 
• зміни умов сплати роботодавцями коштів до Державного цільового фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що сприятиме його наповнюваності;
• запровадження можливості зменшення суми щомісячного внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю за рахунок витрат на придбання продукції або послуги, виробленої або наданої підприємствами захищеного працевлаштування або суб’єктами господарювання, які мають статус підприємства/підприємця трудової інтеграції осіб з інвалідністю.

Крім вищезазначеного приведено у відповідність до норм Конвенції про права осіб з інвалідністю положення законодавства про залучення громадянського суспільства, зокрема осіб з інвалідністю та організацій, що їх представляють, до участі у реалізації державної політики з питань працевлаштування та соціального захисту осіб з інвалідністю.

Водночас для того, аби забезпечити захист трудових прав осіб з інвалідністю,  Законопроєкт потребує подальшого доопрацювання в частині:

1. уточнення визначення дискримінації, зокрема виключення положення про її мету для забезпечення притягнення осіб, винних у вчиненні дискримінаційних дій, до відповідальності; 
2. запровадження системи коучів з праці для людей, які мають інтелектуальні чи психосоціальні порушення (роль яких полягатиме у більшій інтеграції у життя і розуміння потреб осіб з інвалідністю, зокрема зі шкільного віку: оцінка потреб та можливостей, робочого/професійного потенціалу, навчання/перекваліфікація, введення в професію та за потреби: супровід на робочому місці, допомога/консультації із облаштування робочого місця, робота із трудовим колективом щодо особливостей організації роботи із залученням особи з інвалідністю, підтримка працівника при його інтеграції в трудовий колектив) та доопрацювання процедури залучення асистента людини з інвалідністю на робочому місці; 
3. скасування положень про дозвільну систему працевлаштування людей з інвалідністю в частині можливих сфер зайнятості –  тобто сфера працевлаштування особи з інвалідністю не може визначатися чи обмежуватися рішенням МСЕК чи  індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю;
4. передбачити можливість для осіб з інвалідністю подавати роботодавцю витяг з індивідуальної програми реабілітації для використання гарантій щодо отримання розумного пристосування, з одночасним збереженням права не розголошувати зміст інших частин такої програми та збереження медичної таємниці;
5. закріплення на законодавчому рівні заохочень для роботодавців незалежно від форми власності та підпорядкування за найм людини з інвалідністю на вільному ринку праці, зокрема поширення податкових пільг, компенсації частини оплати праці людей з інвалідністю, отримання грантів на розвиток бізнесу;
6. запровадити варіативність виду зайнятості для людей з інвалідністю через: 

• існування майстерень для соціальної та професійної інтеграції дорослих з інвалідністю, де люди з інвалідністю не будуть працівниками відповідно до Кодексу законів про працю, але на них будуть розповсюджуватися окремі положення щодо захисту їх залученості, а також забезпечуватиметься допомога у виконанні робіт. У такі майстерні залучаються люди з інвалідністю, які мають важку форму інвалідності, зокрема комплексну, та не можуть знайти роботу в інших місцях.
• існування захищених підприємств, які мають зберігати вимогу інтеграції людей з інвалідністю на місці роботи. На таких підприємствах має бути працевлаштовано не менше ніж 50% людей з інвалідністю, але і не більше 70%. Такі підприємства мають право засновувати різні юридичні та фізичні особи, що запровадить як конкуренцію, так і варіативність можливості вибору професій. До таких підприємств працевлаштовуються як люди без інвалідності, так і люди з інвалідністю, які (1) не можуть знайти роботу на вільному ринку праці; (2) працевлаштовуються тимчасово для отримання досвіду або підвищення кваліфікації.

При цьому підприємства, які відповідають визначенню сегрегованих підприємств на підставі Зауважень загального порядку № 8 (2022) “Про право осіб з інвалідністю на працю та зайнятість”, зокрема які (1) відокремлюють осіб з інвалідністю від відкритої, інклюзивної та доступної зайнятості, (2) організовані навколо певних конкретних видів діяльності, які, як вважається, особи з інвалідністю можуть виконувати, (3) не сприяють ефективному переходу до відкритого ринку праці; де (4) особи з інвалідністю не отримують рівної винагороди за працю рівної цінності,  мають бути реорганізовані протягом найближчих 3-5 років для забезпечення виконання Конвенції про права осіб з інвалідністю;

7. системного внесення змін до інших законодавчих актів, які регулюють питання зайнятості осіб з інвалідністю, з тим, щоб механізм працевлаштування не містив прогалин, та передбачити у перехідних положеннях обовʼязок для органів влади унормувати інші підзаконні правові акти, щоб положення Законопроєкту були реалізовані повною мірою. 

З огляду на вищесказане, громадські обʼєднання, які працюють у сфері захисту прав людей з інвалідністю, підтримують прийняття  Законопроєкту за умови його доопрацювання та врахування рекомендацій. Організації-підписантки також виражають свою готовність долучитись до роботи щодо напрацювання необхідних змін та доповнень до Законопроєкту задля його відповідності стандартам захисту прав людини та подальшому сприянню працевлаштування людей з інвалідністю в Україні. 

Якщо Ви хочете приєднатися до заяви, просимо заповнити форму: http://surl.li/ghhts 

Перелік організацій, які підтримали заяву:

• ГС “Ліга сильних”
• ГО «Всеукраїнське об’єднання осіб з інвалідністю «Група активної реабілітації»
• ГО “Родина для осіб з інвалідністю”
• ГО “Бачити серцем”
• ГО “Ми є поруч” 
• БО «Благодійний фонд «АІК»
• БО «БФ «Фундація 03:00»
• ВБО “Даун Синдром”
• ГО “Майстерня Мрії”
• ГС “Українська асоціація носіїв кохлеарних імплантів”
• ГО “АНТС”
• ГО “Відчуй”
• ГО “Чернівецьке об’єднання “Захист”
• БО “Перспектива 21.3”
• ГО “Харківська обласна фундація “Громадська альтернатива”
• ГО «Гармонія»