Європейський досвід показує, що безбар’єрність не завжди потребує масштабних інфраструктурних проєктів. Частину рішень громади можуть впроваджувати поступово — через цифрові сервіси, транспорт за викликом, адаптацію робочих місць чи залучення людей з інвалідністю до планування. Деякі з таких практик уже сьогодні можна адаптувати до українських умов.
У першій частині матеріалу ми розглянули практики великих європейських міст — Берліна, Барселони, Стокгольма, Парижа та Відня. Нижче — продовження з прикладами з невеликих міст і муніципалітетів. Усі вони відібрані на основі дослідження «Ліги Сильних» «Європейський досвід впровадження програм безбар’єрності. Резюме для України».
Читати першу частину матеріалу → тут: https://ls.org.ua/novyny/yaki-yevropejski-praktyky-z-bezbaryernosti-mozhna-vprovadyty-v-ukrayini-liga-sylnyh-prezentuye-doslidzhennya/
Яніна: мешканці можуть повідомляти про бар’єри онлайн, а доступні паркомісця видно в реальному часі
У Яніни працює цифровий сервіс зворотного зв’язку, через який мешканці та експерти з доступності можуть повідомляти про бар’єри в міському середовищі. Отримані звернення використовують для подальшого облаштування тактильних смуг, інформаційних табличок зі шрифтом Брайля та інших елементів безбар’єрності.
У місті встановили IoT-сенсори, які відстежують доступність спеціальних паркувальних місць. Через мобільний застосунок людина може в реальному часі перевірити, де є вільне паркомісце для людей з інвалідністю, і заздалегідь спланувати поїздку.
Чеське Будейовіце: голосовий інформатор та планувальник
У Чеському Будейовіце незрячий пасажир може за допомогою персонального пульта дистанційно активувати голосовий інформатор на автобусі чи тролейбусі, що наближається. Транспорт оголошує номер маршруту та кінцеву станцію.
У межах проєкту CE-Spaces4All у Чеському Будейовіце також розробляють цифровий планувальник, який допомагає людям з інвалідністю прокладати маршрути з урахуванням сходів, вузьких тротуарів, гравійного покриття та крутих схилів.
Бурос: автобус під’їжджає максимально близько до дому
У шведському Буросі працює Flex-line — невеликі автобуси з гнучкими маршрутами, які можуть забирати пасажирів з інвалідністю максимально близько до їхнього будинку та доставляти до дверей пункту призначення.
Гронінген: світлофори сповільнюються та додаткові робочі місця
Адаптивні світлофори використовують датчики, які визначають, коли на переході перебуває людина, якій потрібно більше часу для перетину дороги. У такому випадку зелене світло може автоматично подовжуватися, щоб людина встигла перейти вулицю.
Муніципальна програма Iederz створює робочі місця для людей, яким складно вийти на відкритий ринок праці. Понад 2500 людей можуть працювати у сферах благоустрою міста, цифрової обробки документів та логістики.
Кастельйон-де-ла-Плана: бізнесу допомагають створювати безбар’єрні простори
У Кастельйон-де-ла-Плана місцеві підприємці можуть отримувати фінансову підтримку на адаптацію комерційних приміщень: облаштування доступних входів, автоматичних дверей, санвузлів та інших елементів універсального дизайну. Окремі програми також передбачають аудит приміщень і допомогу в отриманні сертифіката доступності.
Такий підхід може бути актуальним і для України в контексті законопроєкту №14389 про розумне пристосування. Його мета — закріпити механізм, за яким роботодавці мають створювати необхідні умови для працівників з інвалідністю з урахуванням їхніх індивідуальних потреб. Тобто доступність має ставати не лише вимогою до простору, а й практичним інструментом участі людини в роботі та економічному житті.