«Ліга Сильних» продовжує стежити за законодавчими змінами, які стосуються людей з інвалідністю та їхніх родин. Зараз у Верховній Раді готують до ухвалення законопроєкт №14191. Він має змінити підходи до державної соціальної допомоги людям з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.
У цьому законопроєкті є важливі й потрібні ідеї. Зокрема, ми підтримуємо збільшення виплат для дітей з інвалідністю та людей з інвалідністю з дитинства, а також запровадження соціальних послуг, які фінансуватимуться з державного бюджету, зокрема послуги раннього втручання.
Саме заради цих змін, наскільки ми розуміємо, і розроблявся цей документ.
Водночас, аналізуючи поточну редакцію законопроєкту, ми бачимо потребу в суттєвому доопрацюванні ключових норм. Насамперед у нинішніх редакціях досі немає відповідей на базові питання. Зокрема, не визначено кінцевий розмір виплат, немає чіткого механізму їх розрахунку, а також не зрозуміло, які саме соціальні послуги надаватимуться, у якому обсязі та за яким порядком.
Без цього важко зрозуміти, як саме будуть реалізовані ті позитивні зміни, заради яких подавався законопроєкт.
Окремо нас турбують норми, які з’явилися або залишилися в тексті під час доопрацювання.
Зокрема, серйозне занепокоєння викликає відв’язка виплат від прожиткового мінімуму. Із 2027 року законопроєкт пропонує відійти від чинного підходу, коли соціальні виплати пов’язані з прожитковим мінімумом. Натомість вводиться так звана базова величина, яку щороку визначатимуть залежно від бюджету. Ми бачимо в цьому ризик, бо така модель може призвести до того, що виплати просто не встигатимуть за реальним зростанням цін. У результаті люди можуть отримувати менше реальної підтримки, ніж потребують.
Ще одна проблема — передчасне запровадження оцінки потреб лише для частини людей. Ідеться про підхід, який хочуть застосувати до дітей з інвалідністю, тоді як для інших груп система залишиться старою. На нашу думку, це може створити зайву бюрократію, плутанину і нерівне ставлення. Проте важливо, щоб цей підхід не впроваджувався фрагментарно — лише для однієї групи – такі зміни мають впроваджуватися послідовно і в межах цілісної системи.
Окремо варто згадати і про формальний підхід до перевірки фактичного догляду. У законопроєкті пропонується перевіряти, чи справді родина доглядає за дитиною, але фактично це зводиться до перевірки, чи не перебуває дитина в інституційному закладі. На нашу думку, такий підхід не дає реального розуміння ситуації в сім’ї і не допомагає дитині. Натомість він може створити ще більше паперової роботи та обміну довідками між установами — без реальної користі.
Ми визнаємо, що в законопроєкті є важливі позитивні наміри. Але в нинішньому вигляді він також містить норми, які можуть погіршити становище людей з інвалідністю та їхніх родин.
Окремо хочемо звернути увагу на неприпустимості скасування пенсій для людей з інвалідністю III групи з дитинства. В останній редакції, яку аналізували наші експерти, це положення вже відсутнє. Водночас ми вважаємо принципово важливим, щоб така норма не з’явилася знову під час подальшого доопрацювання законопроєкту.
Водночас ми розуміємо, що законопроєкт і далі перебуває на доопрацюванні, а фінального тексту ми поки не бачили. Саме тому зараз особливо важливо врахувати ризики, які вже видно на цьому етапі. Доопрацювання має зробити цей законопроєкт таким, що справді розширює можливості дітей з інвалідністю, людей з інвалідністю з дитинства та їхніх родин, допомагає реалізовувати їхні базові права і отримувати потрібну підтримку, а не створює нові бар’єри, звужує права чи ставить сім’ї в ще більш уразливе становище.
Саме тому ми закликаємо уважно переглянути ці положення до остаточного ухвалення законопроєкту. Соціальна підтримка має допомагати людям і сім’ям жити стабільніше, а не ставити їх у ще складніші обставини.