В Україні вже зібрали 230 випадків, коли люди не змогли отримати необхідні соціальні послуги. Часто причиною стає відсутність потрібного фахівця в громаді, а сама відмова залишається усною і не фіксується. Про це в ефірі радіо «Київ FM» розповіла виконавча директорка «Ліги Сильних» Дарія Кукуріка.
Разом із п’ятьма іншими громадськими організаціями «Ліга Сильних» запустила спільне опитування щодо випадків відмов у наданні соціальних послуг. Наразі вже зібрано 230 кейсів.
За словами Дарії Кукуріки, ці випадки показують: проблема полягає не лише у відсутності конкретної послуги чи фахівця. Людина часто залишається без зрозумілого маршруту — їй не пояснюють, що робити далі, куди звертатися та чи можна отримати послугу в іншому місці.
«У нас немає такого фахівця» — не має бути кінцевою відповіддю
У невеликій громаді може не бути, наприклад, спеціаліста з раннього втручання, фахівця для денного догляду чи іншої необхідної соціальної послуги. Проте, як пояснила виконавча директорка «Ліги Сильних», це не означає, що родина має залишитися без допомоги.
За чинними правилами, уповноважений орган громади має визначати потреби людини та організовувати надання соціальних послуг. При цьому громада не обов’язково повинна мати кожного фахівця у власному штаті — вона може замовити послугу в іншого надавача, співпрацювати з іншою громадою чи організувати її надання в іншому регіоні.
«Якщо громада не може надати послугу, то може, наприклад, звернутися в Київ і вже організувати надання такої послуги із сусідньою громадою», — зазначила Дарія Кукуріка.
Водночас на практиці людина часто сама має знати, яка саме послуга їй потрібна, куди звернутися і як довести своє право на неї. Якщо послуги або фахівця в громаді немає, відповідь нерідко зводиться до «у нас цього немає».
Особливою проблемою є те, що такі відмови часто не оформлюються письмово. Саме тому реальний масштаб проблеми складно побачити в офіційній статистиці.
Що робити, якщо в послузі відмовили
«Ліга Сильних» радить насамперед зафіксувати відмову письмово. За словами Дарії Кукуріки, серед 230 зібраних кейсів лише поодинокі випадки мають документально підтверджену письмову відмову.
Письмову відповідь можна оскаржувати та використовувати для подальшого звернення до органів місцевої влади. Також варто шукати громадські організації, які можуть надавати необхідну послугу.
Водночас такий алгоритм не повинен ставати постійною нормою, адже відповідальність за організацію допомоги не має перекладатися виключно на людину чи її родину.
Системі потрібен принцип «ведення випадку»
Одним із рішень може стати повноцінне впровадження принципу «ведення випадку». Його суть у тому, що фахівець оцінює потреби людини або родини, визначає необхідні послуги та допомагає організувати їх отримання.
Це особливо важливо для сімей, які виховують дітей з інвалідністю. Їм може бути одночасно потрібна медична, соціальна та освітня підтримка, які належать до різних сфер відповідальності.
За словами Дарії Кукуріки, законодавство вже передбачає такий підхід, однак на місцевому рівні він не завжди реалізується так, як має бути.
«Людина не повинна сама ходити по різних установах і з’ясовувати, які послуги вона може отримати. Система має допомогти їй сформувати цей маршрут», — наголосила вона.
Проблема доступності соціальних послуг пов’язана також із нестачею фахівців. Сьогодні складно точно визначити, скільки саме реабілітологів, соціальних працівників чи спеціалістів раннього втручання потрібно Україні, адже для цього немає повної картини потреб населення. Усні відмови та випадки, коли люди припиняють пошук допомоги через складність маршруту, також не відображаються в статистиці.
Саме тому, на думку «Ліги Сильних», розвиток системи соціальних послуг має починатися з якісного визначення потреб людей — і вже на основі цих даних держава та громади мають планувати фінансування, послуги й підготовку фахівців.
Ініціативу реалізують «Ліга Сильних», Мережа батьківських організацій, ГО «Бачити серцем», Група активної реабілітації та Коаліція захисту прав осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень, Харківська обласна фундація «Громадська альтернатива».
Поділитись своїм досвідом у відмові в наданні соціальних послуг можна заповнивши анкету за посиланням: https://forms.gle/F3MpsQRgkQSB8PPs8.