Повний текст заяви
Громадська спілка «Ліга сильних» проаналізувала проєкт Цивільного кодексу України №15150 з погляду прав людей з інвалідністю.
Ми побачили в документі низку серйозних ризиків. Вони стосуються базових прав людини: права самостійно ухвалювати рішення, розпоряджатися своїм майном, давати згоду на лікування, створювати сім’ю, виховувати дітей, жити в громаді, а не в інституції, та бути рівною перед законом.
На нашу думку, у запропонованій редакції проєкт не відповідає сучасному підходу до прав людей з інвалідністю та міжнародним зобов’язанням України, зокрема Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.
Заяву вже підписали:
Проєкт зберігає застарілу систему позбавлення дієздатності
Один із найбільших ризиків — у проєкті зберігається модель, за якої людину можуть обмежити або повністю позбавити цивільної дієздатності через психічний або інший розлад здоров’я.
На практиці це означає, що людина може втратити право самостійно ухвалювати рішення про своє життя. За неї це робитиме опікун.
Це може стосуватися дуже різних сфер:
Такий підхід є небезпечним, бо він фактично ставить діагноз вище за волю самої людини. Людину розглядають не як суб’єкта прав, а як об’єкт опіки.
Це суперечить статті 12 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, яка гарантує людям з інвалідністю рівність перед законом і право на правосуб’єктність нарівні з іншими.
У проєкті немає повноцінного механізму підтриманого прийняття рішень
Сучасний підхід полягає не в тому, щоб забирати в людини право ухвалювати рішення, а в тому, щоб дати їй необхідну підтримку. Це називається підтримане прийняття рішень.
Йдеться про ситуацію, коли людина з інвалідністю зберігає право самостійно вирішувати, але може отримувати допомогу: зрозуміти інформацію, поставити запитання, порівняти варіанти, висловити свою волю, комунікувати з установами.
Важливо: підтримувач не ухвалює рішення замість людини. Він допомагає людині реалізувати її власне рішення.
У проєкті Цивільного кодексу такого механізму фактично немає. Натомість зберігається система опіки, де рішення людини може бути повністю замінене рішенням іншої особи.
Це є одним із ключових порушень прав людей з інвалідністю.
Проєкт створює ризики для права на медичну згоду
Проєкт зберігає підхід, за якого людина, визнана недієздатною, не дає самостійної згоди на медичне втручання. Замість неї це робить опікун. Це дуже серйозний ризик.
Медичне втручання стосується тіла, здоров’я, приватності та гідності людини. Тому згода на лікування має бути вільною та поінформованою.
Якщо рішення про лікування ухвалює не сама людина, а опікун, це може відкривати шлях до примусового лікування, ігнорування волі людини та порушення її тілесної недоторканності.
Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю вимагає, щоб люди з інвалідністю мали доступ до медичних послуг нарівні з іншими та не втрачали право самостійно ухвалювати рішення щодо свого здоров’я.
Проєкт може обмежити право на шлюб і сімейне життя
Формально проєкт не містить прямої заборони людям з інвалідністю укладати шлюб.
Але проблема в іншому: якщо людину визнають недієздатною, вона фактично втрачає можливість самостійно вчиняти юридично значущі дії. Це може впливати і на право укласти шлюб, і на право укласти шлюбний договір, і на інші рішення, пов’язані з сімейним життям.
Також проєкт створює ризики для батьківських прав. Якщо мати або батько визнані недієздатними, рішення щодо важливих питань можуть ухвалюватися опікуном без належного врахування волі самої людини.
Це суперечить принципу, що інвалідність не може бути підставою для позбавлення людини права на сім’ю, батьківство чи материнство.
Спрощене розірвання шлюбу без суду з людиною, яку визнали недієздатною, може порушити її майнові права. Зокрема, є ризик, що таку людину можуть позбавити частки у спільному майні або права на фінансову підтримку, бо суд не перевірятиме, чи захищені її інтереси.
Проєкт обмежує спадкові права
Проєкт передбачає, що заповіт може скласти лише людина з повною цивільною дієздатністю. Це означає, що люди, яких визнали недієздатними, не зможуть самостійно розпорядитися своїм майном на випадок смерті.
Вони можуть бути позбавлені можливості:
Це порушує право людей з інвалідністю володіти майном, контролювати свої фінансові справи та успадковувати нарівні з іншими.
Проєкт запроваджує механізм заповідальної опіки над дорослими особами, що дозволяє заповідачу односторонньо визначати кандидатуру опікуна, фактично перетворюючи особу з інвалідністю на об’єкт спадкування та ігноруючи її власну волю та преференції.
Проєкт закріплює ризик інституціалізації
Окреме занепокоєння викликають положення, які фактично нормалізують проживання людини у спеціалізованих соціальних установах або закладах соціального захисту.
Для людей з інвалідністю це важливий сигнал. Замість того щоб рухатися до деінституціалізації, розвитку послуг у громаді та підтримки незалежного життя, проєкт фактично зберігає логіку інтернатної системи.
Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю гарантує право людини жити у громаді, обирати місце проживання і не бути змушеною жити в закладі лише через інвалідність або потребу в підтримці.
Держава має розвивати послуги, які дозволяють людині жити вдома або в громаді, а не закріплювати інституції як звичну форму життя.
У проєкті є нечіткі моральні критерії, які можуть використовуватися дискримінаційно
Проєкт використовує поняття «доброзвичайність», але не пояснює чітко, що саме воно означає. Це створює ризик суб’єктивного тлумачення.
Для людей з психосоціальною, інтелектуальною або когнітивною інвалідністю це особливо небезпечно. Їхню поведінку можуть оцінювати як «нетипову» або таку, що нібито не відповідає уявленням про «правильну» поведінку.
У результаті це може використовуватися для обмеження прав, оскарження рішень людини або посилення контролю над нею.
Закон має бути чітким і передбачуваним. Він не повинен залишати простір для дискримінації через розмиті поняття.
Що це означає?
«Ліга сильних» вважає, що проєкт Цивільного кодексу України №15150 у частині, яка стосується прав людей з інвалідністю, потребує системного перегляду.
Проблема не лише в окремих формулюваннях. Проблема в самій логіці документа. Проєкт зберігає застарілий підхід, у якому людину з інвалідністю можна позбавити права ухвалювати рішення про власне життя. Натомість сучасний правозахисний підхід вимагає іншого: не замінювати людину опікуном, а забезпечити їй підтримку для самостійного прийняття рішень.
Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю. Тому новий Цивільний кодекс має не відтворювати старі дискримінаційні моделі, а наближати українське законодавство до міжнародних стандартів і європейського підходу до прав людини.
«Ліга сильних» закликає не приймати проєкт Цивільного кодексу України №15150 до другого читання без системного перегляду положень, які стосуються дієздатності, опіки, піклування, медичної згоди, сімейних і спадкових прав людей з інвалідністю.
Ми також закликаємо залучити до доопрацювання проєкту організації людей з інвалідністю та правозахисну спільноту.
Новий Цивільний кодекс має захищати гідність, свободу та правосуб’єктність кожної людини. Він не повинен закріплювати дискримінацію на рівні одного з основних законів приватного права України.
Ми переконані, що ця позиція є важливою не лише для «Ліги сильних», а й для ширшої спільноти організацій людей з інвалідністю. Якщо ваша організація поділяє занепокоєння щодо цих ризиків, просимо долучитися до підписання заяви за посиланням:
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfMa8gfDVJ-RD4KSmexQ4OyAhPxSTp55-xGE84FUL1wpDC7rw/viewform?usp=publish-editor