Кожного ранку Анжеліка прямує на транспортну зупинку, аби поїхати на заняття до Центру денної зайнятості, яким опікується громадська організація «Майстерня Мрії». Відвідування Центру стало невід’ємною частиною її життя. Тут дівчина проводить майже увесь свій час – займається творчістю, читає вірші, готує. А ще – багато посміхається, жартує і нарешті почуває себе вільно.
Анжеліка виросла на Херсонщині. У неї велика сімʼя: декілька сестер та брат. Дівчина навчалася в спеціалізованій школі-інтернаті, де закінчила 10 класів. Але після 24 лютого 2022 року Анжеліка разом із молодшим братом евакуювалися до Німеччини. Дівчина каже, що не хотіла покидати сестер і школу. Але вибору у неї не було.
«Я сумую за своїми сестрами. Хочу зробити їхні фотки в альбом. Завтра ми поїдемо на екскурсію, а після – туди піду, розпечатувати фото з флешки. Зараз сестри не хочуть з мною говорити. Вони кажуть, їм ніколи говорити, пізніше подзвонити. Мені було сумно».
Згодом Анжеліка з братом повернулася до України. Брата всиновила інша сім’я, а вона потрапила до Буківського дитячого будинку-інтернату на Львівщині. Там Анжеліка допомагала персоналу доглядати за іншими дівчатами, але про це говорить небагато: «Все там важко було. Тут легше».
Коли дівчина зустріла працівниць «Майстерні Мрії», які приїхали шукали нових резидентів для будинку підтриманого проживання та Центру денної зайнятості, то відчула, що це її шанс на новий етап життя. Анжеліка пригадує, що її подруги відмовилися покидати будинок-інтернат. Але вона однозначно вирішила, що хоче спробувати: «Я сама знала, що поїду сюди і тут буде мені весело».
Тепер Анжеліка має новий дім, нових друзів та навіть новий зовнішній вигляд. Замість шаблонної стрижки “під хлопчика” вона відрощує волосся, бо нарешті має можливість обирати самостійно, як їй виглядати.
У Центрі денної зайнятості Анжеліка кожного дня вчиться бути самостійною. Тут студенти мають чіткий розпорядок дня, свої побутові обовʼязки, а також займаються творчістю, музико- та арттерапією.
«Я люблю робити браслети, шити брелочки, вишивати сумочки, чохли. І я люблю просто готувати. Моя черга в п’ятницю готувати їсти. У четвер прибирати. Мені чергування дається без проблем. Я знаю, що котлети і бульбу-пюре зробити — це легко. Зробити і все, і мати спокійно. Я цього тут навчилася, на майстерні», — сміється Анжеліка.
Одним із останніх її досягнень стала самостійна поїздка громадським транспортом.
«Я просто попросила куратора Андрія, щоб спробувати один раз поїхати. Ми з Мариною попробували і змогли. Ми знали дорогу. Мені весело було їхати самою: взяла карту робочу і поїхали. Потім ми дзвонимо до асистентів і кажемо, як доїхали додому».
Громадська організація «Майстерня Мрії» працює у Львові уже понад 9 років. У межах проєкту «Об’єднуємо та допомагаємо під час війни» організація підтримує 11 людей в рамках роботи Центру денної зайнятості в Львівській області. Проєкт реалізується завдяки отриманому гранту від громадської спілки «Ліга сильних». Погляди, висловлені у цьому матеріалі, належать громадській організації «Майстерня Мрії» і тому жодним чином не відображають офіційну думку фінансових партнерів.