За офіційними даними, в українських інтернатах зараз перебувають понад 40 тисяч людей. Щоб вони мали змогу повернутись до життя в громадах, вкрай важливим є розвиток соціальних послуг у громадах, зокрема послуги підтриманого проживання як перехідного етапу до незалежного життя. На цьому наголосила виконавча директорка громадської спілки «Ліга Сильних» Дар’я Кукуріка під час прес-конференції у четвер, 30 жовтня.
Під час події Дар’я представила результати півторарічного проєкту «Деінституціалізація можлива (ДіМ)» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Дар’я каже, що проєкт запускали для того, аби з’ясувати, яке підґрунтя існує для майбутнього процесу деінституалізації. Назву йому дали багатообіцяючу – «ДіМ».
«Чому ми назвали цей проєкт ДіМ? Тому що ми вважаємо, що кожна людина заслуговує мати дім – місце, де вона може вільно проявлятися, бути собою й відчувати себе вільним. На жаль, інтернати таким місцем не є. Ми провели два дослідження, які були спрямовані на те, щоб дізнатися наскільки громади готові до послуг, зокрема, підтриманого проживання. Важливий факт: у 391 громаді немає жодного надавача соціальних послуг», – сказала Дар’я Кукуріка.
Дослідження, яке проводилося у рамках проєкту, показало, що 75% людей не знають, що таке підтримане проживання. А це саме та послуга, яка є вкрай необхідною, щоб люди з інтернатів повернулись у громади, отримали навички самостійного життя, перебували у зручних для них умовах.
«Згідно з міжнародним законодавством підтримане проживання – це один із етапів до незалежного життя. Потрібно створити систему, при якій будуть надаватися такі послуги. Коли послуга надається неприбутковою організацією це добре, але ми маємо будувати систему таким чином, щоб неприбуткові організації могли безперешкодно, безперервно отримувати фінансування на надання послуг», – каже Дар’я Кукуріка.
Дар’я також озвучила довгострокову ціль, яку бачить «Ліга Сильних» – Україна як країна, у якій життя в громаді є нормою, а інституційний догляд винятком, який застосовується лише у надзвичайних випадках.
«Це довгострокова ціль і щоб її досягти нам треба в найближчі роки пропрацювати багато моментів. По-перше, створити механізм виходу – надати людям у інтернатних закладах конкретні можливості та шляхи для переїзду до життя в громаді, включно з підготовкою до самостійного проживання. По-друге, розробити та впровадити соціальні послуги у громадах для всіх, хто потребує підтримки. Для цього необхідне мапування потреб, наявних ресурсів і ключових акторів у кожній територіальній громаді. Окрім цього важливо змінювати ставлення суспільства до людей з інвалідністю та працювати над превенцією», – зазначила Дар’я.
Більше про результати досліджень, проведених Лігою Сильних у межах проєкту, можна прочитати за посиланням.
Юридичний радник та аналітик «Ліги Сильних» Ігор Бевх каже, що спільно з партнерами команда Ліги брала участь у розробці нового державного стандарту послуги підтриманого проживання.
«Маємо надію, що в цьому році він буде затверджений. Це насправді дуже маленька частинка того, чим ми займалися. Робота триває на різних рівнях, як на рівні міністерств, так і на рівні Верховної Ради України, громадянського сектору. Ми створюємо багато неформальних робочих груп для вирішення якихось спільних питань, напрацювання спільних позицій, проєктів рішень, з якими можемо звертатися потім до органів державної влади», – підкреслює Ігор Бевх.
Ірина Сергієнко, експертка Міжнародного фонду «Відродження» та ГО «Українські правозахисні ініціативи» розповідає про виклики на місцях під час впровадження деінституціалізації.
«Є частина громад, які не мають взагалі структурного підрозділу, який би організував надання соціальних послуг. Тому ось з цього потрібно починати, щоб був організатор, створений надавач і не тільки комунальний, але й приватної власності для того, щоб охопити по максимуму незадоволений попит у соціальних послугах», – підкреслює вона.
За словами Ірини Сергієнко, окрім інституціональних викликів варто звернути увагу на обізнаність про свої права людей з інвалідністю.
«Особливо люди з інвалідністю з психічними інтелектуальними порушеннями. Вони, на жаль, знаходяться часто у вакуумі необізнаності про свої права, несамостійності і неприйняття самостійного рішення про своє життя. І ми звичайно працюємо в цьому напрямку», – стверджує Ірини Сергієнко.
Також однією із проблем впровадження деінституціалізації є неготовність громад брати на баланс будинки підтриманого проживання. Тому у переважній більшості 90-95% таких закладів фінансуються та підтримується за рахунок міжнародних коштів.
Директорка з розвитку ГО «Майстерня Мрії», яка надає послугу підтриманого проживання у Львові, Галина Шторгин каже, що сталий механізм фінансування є запорукою стабільного надання послуг підтриманого проживання.
«Аби регуляторні зміни відбулися тому найперше – це гроші, гроші і гроші. Якщо немає сталого фінансування, то ми всі є під величезним ризиком і зміни не відбудуться. Послуга має бути стабільною, мати стабільне фінансування. Коли ми маємо стабільне фінансування, можемо говорити про розвиток», – вважає Галина Шторгин.
Ще одним бар’єром, який заважає якості надання послуг підтриманого проживання вона називає брак фахових спеціалістів, особливо для маленьких громад.
«Така професія як асистент людини з психічними порушеннями. Такої професії немає. Існує соціальний робітник згідно класифікатора послуг і компетенції соціальних робітників. Їх фах часто є недостатнім для того, щоб розуміти, як працювати з кризовою поведінкою, визначенням певних «червоних прапорців», коли вже потрібні якісь медикаментозні втручання, чи на якому етапі звернутися до наприклад медичних спеціалістів», – підкреслює Галина Шторгин.
Вона каже, що хотілося би мати більш чітке бачення, як має відбуватися навчання фахівців на подібні професії.
Громадська діячка у сфері захисту прав дитини Ліна Дешвар розповідає про практичне розуміння аспектів впровадження деінституціалізації, про перехід від існування у інтернатах до підтриманого проживання.
«По-перше, кожна історія індивідуальна. Ми одразу всіх не витягнемо з цих закладів. Повинна бути юридична складова, фахові юристи, які готові будуть взятися за цю роботу, бо дійсно це треба буде витратити багато часу для того, щоби допомогти людині. Якщо вона дійсно має дієздатність, доказати цю дієздатність пройти всі комісії. Коли у людини є дієздатність, то цю людину легко витягнути з психоневрологічного інтернату», – вважає Ліна Дешвар.
За її словами, законодавство дозволяє дієздатній людині написати заяву і виписатися з інтернатних закладів, але багато людей з інвалідністю не знають законів й не можуть апелювати до своїх прав.
Бажання у громадах прийняти до себе людину з інвалідністю на підтримане проживання це теж один із викликів, з якими доводиться стикатися.
«У нас є хлопець, який зараз вже третій рік поспіль живе на Житомирщині. Ми йому купили хату. Називаємо її «народна хата», бо люди зібрали кошти. Сусіди допомагали ремонт робити. Інший сусід, якого він його називає старшим братом, взяв хлопця працювати на СТО, попри те що у нього є інтелектуальні порушення», – підкреслює Ліна Дешвар.
Прес-конференцію проведено «Лігою сильних» у межах проєкту «Деінституціалізація можлива», який впроваджується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».