Що спільного між середньовічною бруківкою в нідерландському Бреді, вуличними ліфтами Барселони та цифровими картами доступності Стокгольма? Це конкретні рішення, які допомагають містам ставати зручнішими для всіх.
Громадська спілка «Ліга Сильних» провела дослідження, у якому проаналізувала європейський досвід впровадження програм безбар’єрності. Дослідження базується на аудиті нормативних документів, міських стратегій, звітів місцевої влади та оглядів профільних неурядових організацій. Щоб сформувати всебічну картину, проаналізували міста з різними географічними та операційними викликами. Приміром, скандинавський досвід став прикладом подолання складних кліматичних умов, із південно європейського досвіду можна взяти приклад адаптації середньовічної бруківки чи античних фортець, а західноєвропейський досвід показує, як можна модернізувати історичний житловий фонд.
Отже, результати дослідження вкотре підтвердили, що безбар’єрність — це не окремі пандуси, ліфти чи спеціальні програми для людей з інвалідністю, а наскрізний принцип розвитку громади. Це про те, наскільки людина може самостійно жити, пересуватися, отримувати послуги, навчатися, працювати та брати участь у житті своєї громади. Тому Україні варто переходити від «об’єктної» до «маршрутної» безбар’єрності: спочатку створювати повністю доступні кластери та коридори, а потім поступово з’єднувати їх між собою.
Також для України особливе значення має відновлення: замість того щоб після війни «виправляти» старі бар’єри, громади мають можливість одразу будувати середовище за принципом «Дизайн для всіх».