Що спільного між середньовічною бруківкою в нідерландському Бреді, вуличними ліфтами Барселони та цифровими картами доступності Стокгольма? Це конкретні рішення, які допомагають містам ставати зручнішими для всіх.
Громадська спілка «Ліга Сильних» провела дослідження, у якому проаналізувала європейський досвід впровадження програм безбар’єрності. Дослідження базується на аудиті нормативних документів, міських стратегій, звітів місцевої влади та оглядів профільних неурядових організацій. Щоб сформувати всебічну картину, проаналізували міста з різними географічними та операційними викликами. Приміром, скандинавський досвід став прикладом подолання складних кліматичних умов, із південно європейського досвіду можна взяти приклад адаптації середньовічної бруківки чи античних фортець, а західноєвропейський досвід показує, як можна модернізувати історичний житловий фонд.
Отже, результати дослідження вкотре підтвердили, що безбар’єрність — це не окремі пандуси, ліфти чи спеціальні програми для людей з інвалідністю, а наскрізний принцип розвитку громади. Це про те, наскільки людина може самостійно жити, пересуватися, отримувати послуги, навчатися, працювати та брати участь у житті своєї громади. Тому Україні варто переходити від «об’єктної» до «маршрутної» безбар’єрності: спочатку створювати повністю доступні кластери та коридори, а потім поступово з’єднувати їх між собою.
Також для України особливе значення має відновлення: замість того щоб після війни «виправляти» старі бар’єри, громади мають можливість одразу будувати середовище за принципом «Дизайн для всіх».
Це дослідження підготовлене за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну”, яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Його зміст є цілковитою відповідальністю “Ліги Сильних” і не обов’язково відображає позицію Програми та її фінансових партнерів.