Це печиво виготовили учасники та учасниці центру для молоді «Горнятко доброти». Його створила ГО «Родина для осіб з інвалідністю», що працює з людьми з інтелектуальними та комплексними порушеннями у Києві та Фастові. У Фастові організація розвиває будинок підтриманого проживання «Оселя родини» . Наша спільна мета — сприяти розвитку підтриманого проживання.
Якщо вам сподобалося печиво, можете замовити його для подарунків чи кейтерингу за телефоном: +380 68 350 92 51.
Раніше мешканці родини жили в інституційних заклад або «місцях несвободи», — це офіційний термін, який використовує уповноважений Верховної Ради України з прав людини для позначення установ, де люди не можуть вільно залишити місце перебування за власним бажанням. До них належать, зокрема, слідчі ізолятори, установи виконання покарань, психіатричні заклади, а також стаціонарні заклади соціального захисту — психоневрологічні інтернати, геріатричні пансіонати, дитячі будинки-інтернати та інші.
А тепер вони користуються можливостями підтриманого проживання, тобто формою соціальної підтримки, яка дає людям з інвалідністю можливість жити в громаді, а не в інституційному закладі. Людина при цьому зберігає якомога більше самостійності та отримує допомогу відповідно до власних потреб.
Чому деінституціалізація така важлива?
Головна проблема інституційної системи — вона забирає в людини контроль над власним життям. Навіть якщо заклад забезпечує базовий догляд, людина часто втрачає можливість ухвалювати повсякденні рішення: коли прокидатися, що робити протягом дня, з ким спілкуватися, де жити й хто надаватиме їй підтримку.
Навіть невеликий заклад може залишатися інституційним, якщо людина не має можливості самостійно визначати, яким буде її день: коли їсти, відпочивати, виходити на прогулянку, з ким жити або хто допомагатиме їй у повсякденні.
У 2024 році держава затвердила Стратегію реформування інтернатних закладів та деінституціалізації догляду за повнолітніми людьми з інвалідністю та людьми старшого віку до 2034 року.
Наразі близько 40 тисяч людей в Україні досі живуть в інтернатних закладах. Війна створює новий виклик: люди після тяжких поранень, зокрема військові та цивільні, потребуватимуть довготривалого догляду, реабілітації та підтримки. І без доступних міських послуг вони мають ризик опинитись у місцях несвободи.
Перехід від життя в інтернаті до проживання в громаді з підтримкою супроводжується низкою системних проблем: браком доступного житла, безбар’єрної інфраструктури, соціальних послуг і фахівців, які можуть забезпечити необхідну підтримку. Додатковим викликом є нестабільне фінансування: багато ініціатив залежать від міжнародних грантів, а після завершення проєктів громади не завжди мають ресурси для продовження послуг. Через це люди ризикують залишитися в інтернатах або опинитися в інших інституційних закладах замість того, щоб отримати можливість жити самостійно в громаді.
Рішення вже існують
У 2024 році ГО «Родина для осіб з інвалідністю» знайшла відповідну будівлю в оренду, зробила там повний ремонт і запустила «Оселю». Там живуть восьмеро хлопців з інтелектуальними та ментальними порушеннями. Дехто з них раніше жив в інтернатних закладах, дехто — у дитячих будинках сімейного типу, інші — у родинах. Тепер вони вчаться більш самостійного життя: готують їжу, прибирають, користуються транспортом, навчаються, шукають роботу та беруть участь у житті громади.
Як знайти заклади підтриманого проживання в своїй області?
Перші приклади вже є. В Україні відкривають будинки та квартири підтриманого проживання — вже 56 установ у різних областях України, які фінансуються згідно з постановою КМУ №888.
Деінституціалізація — це не лише про зміну закладів. Це про можливість людини жити своїм життям у громаді та отримувати підтримку тоді й там, де вона її потребує.